МРТ черепно-мозкових нервів - найінформативніше та безпечне обстеження зробити записатись пройти у Хмельницькому MRI MRT

Дане дослідження пацієнт може пройти без направлення лікаря

---

Кращі лікарі, що таке, що показує, як робиться, все що необхідно знати і як допомагає діагностувати хворобу, вся інформація у Хмельницькому: ✓відгуки ✓адреси ✓телефони ⭐⭐⭐⭐⭐

Організм людини має 12 пар черепних нервів, які контролюють моторні і сенсорні функції голови та шиї. Анатомія черепних нервів складна, і її знання має вирішальне значення для виявлення патологічних змін в разі нервових розладів. Отже, необхідно знати найбільш часті патології, які можуть вражати черепні нерви, і розпізнавати їх типові характеристики візуалізації. Дисфункція черепного нерва може бути результатом патологічних процесів самого черепного нерва або бути пов'язана з пухлинами, запаленням, інфекційними процесами або травматичними ушкодженнями сусідніх структур. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) вважається золотим стандартом при дослідженні черепних нервів.

У таблиці 1 наведені найбільш важливі послідовності і особливості їх дослідження. У кількох наукових статтях підкреслюється важливість послідовностей SSFP для візуалізації цистернальних просторів черепних нервів завдяки їх субміліметровому просторовому і висококонтрастними вирішенню. Ці послідовності зазвичай показують темні черепні нерви на тлі яскравого CSF (Рис. 1). Зміцнення нерва після введення гадолінію пов'язане з порушенням гематоенцефалічного бар'єру і може бути вторинним по відношенню до новоутворення, запалення, демієлінізації, ішемії, травми, променевої терапії і дегенерації аксонів. Тривимірні T1-зважені градієнтні луна-послідовності можуть забезпечити кращу візуалізацію посилення нерва, оточеного CSF. МРТ такоже может буті корисна для ОЦІНКИ змін денервации «м'язів кінцевого органу» (Таблиця 2). КТ поступається МРТ у візуалізації самих черепно Нервів, Завдяк своєму низьких контрастному вірішенню. Отже, может буті Корисна оцініті внутрішньокісткові сегменти черепних Нервів и Можливі пов'язані з ними кісткові Зміни. Зокрема, КТ є оптимальним для Вивчення кістковіх отворів основи черепа (таблиця 3, рис. 2) и кісткові травматічні пошкодженню.

 

 

 

 

Ядра черепних нервів, крім I і II, розташовані в стовбурі мозку (рис. 3); за своїм походженням нерви діляться на цистернальних, внутрішньочерепної і екстракраніальних сегмента.

Мікроскопічно черепні нерви оточені рядом оболонок сполучної тканини: ендоневрій, периневрієм і епінеуріем. Аксони кожного нерва, крім I і II, міелінізіруются клітинами Шванна.

Функціонально вони можуть мати рухові і / або сенсорні афференти (Таблиця 4).

I  черепно-мозковий нерв - нюховий нерв

Нюховий нерв - це чутливий нерв, який передає нюхові подразники від порожнини носа до мозку. Він складається з урочищ білої речовини, не оточених клітинами Шванна . Нюхові рецептори розташовані в слизовій оболонці носової порожнини, а нюхові волокна являють собою їх аксони. Вони потрапляють в передню черепну ямку крізь крибідну пластинку і закінчуються в нюховій цибулині. Послідовно, нервові ходи між звивиною прямою кишкою та медіальної орбітальною звивиною. Вторинні аксони закінчуються в скроневій частці інфекції, сіднині та енторіальній корі (рис.  4).

II черепно-мозковий нерв - зоровий нерв

Зоровий нерв являє собою розширення центральної нервової системи і мієлінізується олігодендроцитами. Оптичний нерв виходить із заднього полюса земної кулі. Довжина приблизно 50 мм, розділена на чотири сегменти: внутрішньоочний (1 мм), внутрішньоорбітальний (25 мм), внутрішньоканалiчний (9 мм) та прекиазматичний (16 мм). Нерв приєднується до контралатералу для утворення зорової хіазми, де носові волокна від кожного нерва відсікаються, тоді як скроневі волокна - ні. Від хірургії зорового нерва зоровий тракт перебігає задньо уздовж мозкових квітконосів та синапсів у бічних ядрах генікулята. Від бічного генікулярного тіла оптичне випромінювання досягає первинної зорової кори в потиличній частці (область Бродмана 17)  (рис.  5).

III черепно-мозковий нерв - окоруховий нерв

Окоруховий нерв має соматичну рухову функцію більшості очних естрінових м'язів (нижня, верхня, середня пряма кишка, нижня косою та верхньою мускулатурою підніжжя пальпери) та парасимпатичну функцію (м'язи зіниць віяка та сфінктера). Соматичні моторні волокна окорухового двигуна походять з ядерного комплексу, розташованого в середньому мозку на рівні верховного колікулі, вентрального до мозкового акведукта та периакведуктальної сірої речовини. Парасимпатичні волокна виникають у ядрі Едінгера-Вестфаля, розташованому дорсально до окорухового ядерного комплексу. Нерв виходить з міжшлуночкової цистерни, що проходить через перимесенцефальну цистерну, вище за задню мозкову артерію (PCA) і поступається вище верхньої мозочкової артерії (SCA). Послідовно нерв потрапляє в кавернозний синус, де знаходиться найвищий нерв, щоб досягти орбіти через верхню орбітальну щілину (рис.  5).

IV черепно-мозковий нерв - блоковий нерв

Блоковий нерв іннервує лише верхній косий м’яз. Це унікальний нерв із кореневою зоною, що виникає із заднього стовбура мозку, де лежить його ядро. Після виходу з понсу нерв вигинається над верхнім мозочковим квітконіжкою, а потім проходить між SCA та PCA. Послідовно вона проходить по вільному краю тенторію і потім потрапляє в кавернозний синус, поступаючись III нерву і перевершуючи офтальмологічний відділ V нерва. Пройшовши кавернозний синус, трохлеарний нерв потрапляє в орбіту через верхню орбітальну щілину (рис.  5).

V черепно-мозковий нерв - трійчастий нерв

Трійчастий нерв - це найбільший черепний нерв, що складається з чуттєвих і рухових коренів. Чотири трійчасті ядра (спінальне ядро ​​V, головне сенсорне ядро ​​V, рухове ядро ​​V та мезенцефальне ядро) простягаються від середнього мозку до верхнього шийного мозку. Нерв виходить прямо вперед від бічних понів і проходить в печері Меккеля, де розташований трійчастий ганглій (Гассерова ганглія), з якого нерв розпадається на три підрозділи. Очний (V1) і верхньощелепний (V2) відділи проходять у бічній стінці кавернозного синуса, поступаючись VI черепному нерву. Очний відділ виходить з черепа через верхню тріщину орбіти (з III, IV, VI черепними нервами та верхньою офтальмологічною веною). Верхньощелепний відділ виходить з черепа через прохідний отвір і перетинає крилоподібну ямку. Послідовно він потрапляє на орбіти через нижню орбітальну тріщину, проходить всередині піднебінної канавки і доходить до обличчя через піднебінні отвори. Мандибулярний відділ (V3) виходить з черепа через яйце foramen і проходить в інфрачервону ямку (рис.  6).

VI черепно-мозковий нерв  - відвідний нерв

Відвідний нерв - це руховий нерв, який виходить з ядра abducens, розташованого прямо під підлогою IV шлуночка в дорсальних понах. Нерв протікає спереду, щоб вийти з стовбура мозку на понтомедулярному з’єднанні і перетинає передподінну цистерну в дорсально-вентральному напрямку. Послідовно вона спускається близько до заднього аспекту клівуса, проходячи через канал Дорелло, і входить у кавернозний синус. Це унікальний черепний нерв, який протікає через центральну венозну частину пазухи. Нарешті, він виходить на орбіту через верхню орбітальну щілину, щоб іннервувати бічний м'яз прямої кишки (рис.  5).

VII черепно-мозковий нерв - лицьовий нерв

Лицьовий нерв є змішаним нервом і складається з двох частин: належного VII нерва (з руховою функцією) та проміжного нерва (з сенсорними та парасимпатичними руховими волокнами). Рухове ядро ​​розташоване в нижній частині понсу, а рухові волокна виходять з бічної частини понтомедулярної борозни. Послідовно нерв проходить через мозочкову цистерну і через внутрішній акустичний прохід потрапляє в скроневу кістку. У перистої кістки вона проходить через лицьовий канал, даючи три сегменти (лабіринтин, барабанний та соскоподібний). Нерв виходить з основи черепа в стиломастоїдний отвір і досягає привушної залози. З соскоподібної частини виходять нерв стапедійного м’яза і corda tympani. Аферентні сенсорні волокна, що походять від рецепторів перших двох третин язика, надходять до генікулярного ганглія, через чорда тимпані. Вони запускаються з проміжним нервом у внутрішньому акустичному проході та цистерні церебеллопонтіна, щоб закінчуватися в ядрі tracus solitarius. Парасимпатичні волокна проміжного нерва виникають із верхнього саліваторного ядра. При ганглійному гангліозі великий петрозальний нерв забезпечує парасимпатичні волокна для слізної залози та слизової оболонки рота, носа та глотки (рис.  7).

VIII черепно-мозковий нерв - вестібулярний нерв

Вестібулярний нерв утворений двома нервами: кохлеарним нервом, який передає звук і зароджується в кохлеарній мембрані, і вестибулярним нервом (розділеним на верхній і нижчий), який контролює рівновагу і бере свій початок від циліарних сенсорних клітин у мембранозному лабіринті. Обидва нерви проходять внутрішній акустичний прохід разом з лицьовим нервом і проходять в цистербелі мозочка. У внутрішньому акустичному проході нерв розміщений таким чином: лицьовий нерв є антеросуперіор, вестибулярний верхній нерв заднесуперерний, кохлеарний нерв - антероінферіор, а нижній вестибулярний нерв - постероінферіор (для цього пам’ятайте абревіатуру "Сім нагорі коксу вниз". Послідовно вестибулокохлеарний нерв потрапляє в стовбур мозку і досягає дорсального та вентрального кохлеарного ядра та чотирьох вестибулярних ядер, які розташовані в дорсолатеральних понах (рис.  8).

IX черепно-мозковий нерв - язико-глотковий нерв

Язико-глотковий нерв це змішаний чуттєвий, руховий і секреторний нерв. Він виходить з бічного мозку в бічну мозочково-медуллярну цистерну, де вона тісно пов’язана з флокулем мозочка. Послідовно нерв виходить з черепа через яремну отвір (pars nervosa), і він потрапляє в сонний простір; послідовно вона повертається бічно до сонної артерії та стилофарингеального м’яза і продовжується бічно до області піднебінної мигдалини. Його мовна гілка закінчується в задньому під'язиковому просторі, щоб іннервувати задню третину мови (смак і сенсорність). Іншими нервовими гілками позачерепного сегмента IX нерва є глотковий (відчуття від заднього відділу ротоглотки та м’якого піднебіння), синусовий нерв (парасимпатичне надходження до каротидного тіла та пазухи), стилофарингеус (рухова іннервація до м'яза стилофарингеуса) та барабанна гілка або нерв Якобсона (сенсорна інформація із середнього вуха) (рис.  9).

X черепно-мозковий нерв  -  блукаючий нерв

Блукаючий нерв виходить з бічного мозку, від основи ядра неоднозначного та дорзального ядра блукаючого нерва. Нерв потрапляє в бічну мозкову мозкову цистерну і виходить з черепа через яремний отвір (pars vascularis) між глософарингеальним нервом і придатковим нервом. У яремний отвір і нижче його нерва утворюється верхній ганглій, а трохи нижче яремного отвору нерв утворює нижній вагусний ганглій. Послідовно він спускається вертикально в ретростилоїдний простір разом з сонною артерією, щоб приєднатися до верхнього середостіння, де видає рецидивуючий гортанний нерв. Послідовно блукаючий нерв потрапляє в черевну порожнину через перерву стравоходу (рис.  9).

XI черепно-мозковий нерв  - додатковий нерв

Додатковий нерв має як черепне, так і спинномозкове коріння. Краніальні корінці виходять у бічну церебелломедуллярну цистерну, тоді як спинномозкові корінці виходять із верхнього шийного сегмента спинного мозку (від C0 до C5) і переважним чином проходять через foramen magnum у cisterna magna. Послідовно з'єднані черепні та спинальні корінці потрапляють у яремні отвори, розташовані позаду глософарингеального та блукаючого нервів. У межах яремної ямки кореневі корінці змішуються з блукаючим нервом на рівні верхнього вагусного ганглія, тоді як корінці хребта спускаються бічно до внутрішньої сонної артерії та внутрішньої яремної вени та досягають грудинно-ключоподібної та трапецієподібної мускулатури (рис.  10).

XII черепно-мозковий нерв  - підязіковий нерв

Під'язиковий нерв виходить з довгастого мозку у вигляді ряду коренів, що простягається від вентролатеральної борозни мозку до латеральної мозочково-мозкової цистерни, поблизу хребетної артерії та задньої нижньої мозочкової артерії (PICA). Нерв виходить з черепа через під'язиковий канал, а потім проходить медіально до глософарингеального, блукаючого та допоміжних нервів, глибоко до дигастральної мускулатури, щоб іннервувати значну частину зовнішніх та внутрішніх м’язів язика (рис.  10).

Патологія

Патологія черепних нервів включає широкий спектр етіологій, що включає первинну або вторинну неопластичну ураженість, запалення, інфекції, травматичні ушкодження, ішемічні ураження, здавлювання суміжними структурами та вроджені патології (табл.  5).

Таблиця 5 - Короткий огляд патологій, які можуть залучати черепні нерви

Новоутворення

Шваннома і нейрофіброма

Шваннома - це доброякісна пухлинна оболонка нервової оболонки, яка походить з клітин Шванна. Приблизно 90% внутрішньочерепних шванномів виникає з VIII черепного нерва з ураженням трійчастого нерва як другого за частотою (0,8–5%). Внутрішньочерепні шванноми можуть бути пов’язані з нейрофіброматозом 2 (NF2), генетичним станом, що характеризується наявністю множинних шванном, менінгіоми та епендимоми. У пацієнта з НФ2 можуть бути двосторонні вестибулярні шванноми або невестибулярні шванноми. Візуалізація показує повільний ріст пухлини з ремоделюванням кісток нервових отворів та деформацією сусідньої тканини мозку. Особливості компромісу з органами можуть бути присутніми. На КТ шванноми мають низьке проміжне ослаблення із змінним посиленням. Результати МРТ включають в себе з-hypointensity на T1-зважених послідовностей, високий сигнал на Т2-зважених послідовностей, і відзначено помітне посилення ефекту на пост-контрастних зображень, в кінцевому рахунку , з неулучшенних кістозних просторів.

Рис. 11

Невелика внутрішньоканальна вестибулокохлеарна шваннома. МРТ стаціонарної вільної процесії (SSFP) ( a ) та зваженого на T1 післягадоліній ( b ) осьових зображень показують невелике гіпоінтенсивне ураження в стаціонарній послідовності з явним посиленням контрасту, видимим у внутрішньоканальному сегменті внутрішнього слухового каналу (стрілки )

Рис.12

Маленька трійчаста шваннома. Mxi T1-зважений постгадолінійний осьовий ( а ) та корональний ( b ) зображення показує однорідну посилюючу масу в правій печері Меккеля (пунктирні кола)

Рис. 13

Велика трійчаста шваннома. CT-осьове зображення (м'які тканини та кісткові вікна, a , b відповідно) демонструє м'яку ізоатенуйовану масу (порожня стрілка) з ерозією лівої підошовної верхівки (стрілка); MRI T1-зважене осьове зображення післягадолінію ( с ) показує привабливу підсилюючу гантелеподібну масу (зірочка), яка простягається в печері Меккеля, вздовж цистернального ходу лівого трійчастого нерва

Рис.14

Підшкірна шваннома. MRI T2-зважене осьове зображення ( a ), T1-зважене післягадолінієве осьове ( b ) та корональне зображення ( c ) демонструють екстра-осьове експансивне ураження (пунктирні кола), м'яко гіперінтенсивне з гетерогенним посиленням контрасту, оточене кістозними компонентами . Маса розташована уздовж ходу правого підреберного нерва. КТ (кісткове вікно, г ) чітко показує розширення правого підребер'я (каналу). Атрофія м'язів правого язика (зірочки) добре видно при КТ ( е ) і Т1-зваженій осьовій послідовності ( f ) як підшкірна та гіперінтенсивна область відповідно

Рис.15

Нейрофіброма мовного нерва. Хворий на NF1. МРТ-зважена жировим супресом ( а ) та T1-зважена постгадоліній ( б ) осьові зображення, відображають гіперінтенсивну та посилену круглу масу вздовж ходу лівого язикового нерва (пунктирні кола)

Рис.16

Мала глософарингеальна нейрофіброма. Хворий на NF1. MRI FLAIR ( a ) і T1 післягадолінієві ( b ) послідовності, осьова площина, демонструють м'яко гіперінтенсивне невелике ураження (пунктирними колами) з пристрасним посиленням, розташованим на правій постоліварійній борозни

Естезіоневробластома

Естезіоневробластома (ENB) або нюхова нейробластома є рідкісною злоякісною пухлиною нейронного гребеня походження, що виникає з нюхового епітелію носового склепіння. Він представлений, як правило, на другому та шостому десятиліттях життя, без гендерної пристрасті. Клінічна презентація може включати в різних комбінаціях епістаксис, непрохідність носа, зниження нюхової функції, диплопію та проптоз. ENB може вторгнутись у придаткову пазуху, орбіту та передню черепну ямку, а якщо метастатично - залучати місцеві лімфатичні вузли, з віддаленими метастазами в легені, печінку та кістки. При КТ ЕНБ не має специфічних особливостей, що проявляються як однорідна м'яка тканинна маса в порожнині носа. Однак КТ корисний для оцінки ураження кісток. На МРТ ENB зазвичай виявляється гіпоінтенсивністю на T1-зважених послідовностях і проміжною до гіперінтензії на T2-зважених послідовностях. Підвищення контрасту буває гострим і однорідним, за винятком ділянок некрозу або крововиливу. МРТ може бути корисним для виявлення дуральної участі (рис.  17).

Рис.17

Естезіоневробластома. MRI T1-зважена жиро-пригнічена післягадолінійна послідовність, корональне ( а ) та сагіттальне ( б ) зображення показують помітну посилену велику серединну масу (стрілки) в синонасальній області, що переростає в нижню лобову область мозку

Гліома оптичного нерва

Гліома оптичного нерва - відносно рідкісна пухлина, яка зазвичай зустрічається у дітей. Якщо асоціюється з NF1, гліома може бути мультифокальною та двосторонньою. У хворого на NF1 зоровий нерв є найпоширенішим місцем пухлини, тоді як у пацієнтів, які не належать до NF1, ураження хіазми є найчастішим. На МРТ пухлина, як правило, проявляється ізоінтензою на Т1-зважених зображеннях та ізогіперінтензою на Т2-зважених зображеннях із змінним посиленням контрасту; у пацієнтів, які не належать до NF1, можуть бути виявлені кістозні компоненти (рис.  18). Якщо є, периневральний арахноїдальний глиоматоз демонструє гіперінтензивний сигнал на T2-зважених послідовностях і може мати контрастне посилення.

Рис.18

Гліоми оптичного нерва. МРТ-зважені сагіттал ( а ), осьові ( б ) та корональні ( с ) зображення показують двосторонні внутрішньоорбітальні гіпоінтенсивні маси (пунктирні кола), зосереджені на зоровому нерві. Зображення FLAIR ( d - f ) добре зображують ізоінтенсивні маси, що викликають розширення зорових нервів (пунктирні кола)

Периневральне поширення пухлини

Описано два типи периневрального росту пухлини: периневральна інвазія (PNI), мікроскопічний процес, що вражає дрібні нерви, і периневральне поширення пухлини (PNS), яка поширюється вздовж оболонок, охоплюючи більші центральні нерви. Захворюваність на периневральне поширення становить близько 2,5–5% і може виникати при будь-якому злоякісному захворюванні голови та шиї. Зазвичай він асоціюється з карциномою, що виникає з мінорних або великих слинних залоз (наприклад, аденоїдно-кістозна рак), слизової або шкірної плоскоклітинної карциноми, базальноклітинного раку, меланоми, лімфоми та саркоми. У більшості випадків периферичні гілки другого (V2) і третього (V3) відділів трійчастого нерва, а низхідна гілка лицьового нерва служать каналом для периневрального поширення. Також можуть бути зацікавлені очний нерв і під'язиковий нерв. Клінічні дані включають симптоми нейронної дисфункції, такі як біль, дізестезія або атрофія денервації м’язів. Для рентгенолога знання анатомії черепних нервів мають вирішальне значення для оцінки периневрального поширення. На МРТ він може бути візуалізований як потовщення сегментарного нерва та посилення послідовностей після гадолінію. Як правило, методи візуалізації із придушенням жиру застосовуються для кращого збільшення чіткості посилення. Основи черепа вторгнення може привести в якості заміни звичайного сигналу жирного мозку (рис. 19, 20 і 21). Зростання пухлини може спричинити збільшення фораміни або каналів, через які нерви виходять з черепа.

Рис. 19

Периневральне поширення пухлини. Хворий на плоскоклітинну раку ретромолярного тригону. КТ сагітальних зображень після спостереження за 0 ( a ), 6 ( b ) та 12 ( c ) місяців. Зверніть увагу на прогресуючу інфільтрацію (стрілки) крилоподібної ямки (зірочки) з облітерацією нормальної жирової тканини. В ( с ) видно вторгнення в печеру Меккеля (порожня стрілка)

Рис. 20

Периневральне поширення пухлини. Хворий на плоскоклітинну раку ретромолярного тригону. MRI T1-зважений постгадолінійний образ показує дифузне неопластичне посилення в лівій птеригопалатинній ямці, кавернозному синусі та печері Меккеля (пунктирне коло)

Рис. 21

Периневральне поширення пухлини. MRI T1-зважені післягадолінієві осьові ( а ) та корональні ( b ) зображення. Зверніть увагу на збільшення та посилення нижньощелепної гілки трійчастого нерва (V2) (пунктирні кола)

Лептоменінгеальне поширення пухлини

Первинні (медуллобластома, епендимома, олігодендрогліома та гліобластома) та вторинні (лейкемія / лімфома, рак молочної залози, рак легенів та меланома) можуть поширюватися через субарахноїдальні простори з розширенням уздовж черепних нервів. VII та VIII черепно-мозкові черепи, здається, найбільш уражені нервами. Клінічно симптоми подразнення та нейронної компресії присутні при множинних черепних невропатіях та змінах психічного статусу, що є вторинними для подразнення менінгеальної оболонки та гідроцефалії. Нерв може посилюватися на постгадолінієвих послідовностях і здаватися збільшеним (рис.  22). Нейронне посилення може бути дуже тонким і краще продемонстровано на послідовностях відновлення інверсії після ослаблення рідини після гадолінію (FLAIR).

Рис. 22

Лептоменінгеальне поширення пухлини. Хворий на карциному легенів. МРТ-осьове зображення післягадолінійної послідовності, зваженої Т1, демонструє великі метастази понсу (зірочки), двостороннє лептоменгіальне посилення трійчастого нерва ( а , кола), а також двосторонні лицьові та вестибулокохлеарні нерви ( b , пунктирні кола)

Менінгіома

Менінгіома - це найпоширеніша позаосьова пухлина центральної нервової системи та виникає з клітин менінготелію арахноїдального шару. Типові місця включають парасагітальний і бічний аспект церебральної опуклості, сфеноїдне крило, середню черепну ямку і нюховий паз. Пухлина може проявляти трансфорамінальне розширення, наприклад, на орбіту або після трійчастого перебігу. Після акустичної шванноми вона являє собою другу за поширеністю масу в мозку мозочка. На візуалізації менінгіома постає як долонна, позаосьова маса з добре обписаними краями та широкою основою дурального кріплення. На МРТ це ізоінтенза / гіпоінтензія відносно сірої речовини в послідовностях, зважених Т1, та ізоінтенза / гіперінтензія щодо сірої речовини в послідовностях, зважених Т2. Часто видно ободок високого сигналу Т2, який відокремлює масу від сусіднього мозку («знаки розщеплення»). Постконтрастні послідовності демонструють помітне та однорідне посилення з рідкісними центральними не посилюючими ділянками, що відповідають явищам некрозу чи кальцифікації. У 72% випадків очевидний "дуральний хвіст", як посилення сусідньої твердої тканини. Можливо, пов'язані з кістковими змінами можуть бути остеоліз, гіперостоз та розширення сусідньої фораміни (рис.  23). Менінгіома також може вражати зоровий нерв, виступаючи як однорідне посилення ураження навколо зорового нерва, з проміжними сигналами Т1 і Т2.

Рис. 23

Менінгіома крила. MRI T1-зважене корональне зображення ( a ), T2-зважене ( b ) і T1-пост-гадоліній ( c ) осьове зображення. Видно велику масу із завзятим підсиленням, що свідчить про менінгіому правого сфеноїдного крила (зірочки) з ураженням орбіти, зміщенням зорового нерва (стрілки) та земної кулі (порожні стрілки). Ознаки гіперостозу також очевидні (стрілка)

Запалення

Оптичний неврит

Термін оптичний неврит (ОН) зазвичай відноситься до запального процесу, в якому залучається зоровий нерв. Клінічно це представляє хворобливі рухи очей та втрату зору. На МРТ нерв виявляється набряклим і гіперінтенсивним на T2-зважених послідовностях, а контрастне посилення найкраще видно на супресированних жиром Т1-зважених послідовностях (рис.  24). ON може спостерігатися при аутоімунних (наприклад, розсіяний склероз та невромієліт оптики спектру) та системних захворюваннях (саркоїдоз, червоний вовчак, хвороба Вегенера, синдром Сікки, хвороба Бехчета). Зокрема, при розладі спектру невромієліту оптики (NMOSD) ураження нервів може бути двостороннім і більш важким, ніж при розсіяному склерозі (МС). NMOSD також характеризується ураженням спинного мозку, коли особливості МРТ головного мозку не підказують для МС.

Рис. 24

Оптичний неврит. MRI T1-зважений пост-гадоліній, насичений жиром корональне зображення. Зверніть увагу на збільшення та збільшення лівого зорового нерва (стрілка)

Синдром Толози-Ханта

Толоза-Хант - нечасте захворювання, пов’язане з ретроорбітальним псевдотумором, що поширюється в кавернозному синусі. Це ідіопатичний розлад, який може проявлятися односторонньою болісною офтальмоплегією, диплопією та дефіцитом V1 гілки трійчастого нерва. Двосторонній псевдотумор описаний у 5% випадків. Толоза-Хант полягає в гранулематозному запаленні бічної стінки кавернозного синуса або верхньої тріщини орбіти. Методи візуалізації можуть показувати інфільтративну масу м'яких тканин в межах кавернозного синуса, який здається збільшеним. Тканина є гіпоізоінтензною на послідовностях, зважених Т2, з явним підсиленням контрасту на зображеннях після гадолінію (рис.  25). Диференціальна діагностика може включати лімфому, саркоїдоз, метастатичну хворобу, менінгіому, інфекцію, гранулематозний пахіменінгенцит, печерну шванному Меккеля, аневризму та макроеденому гіпофіза. Клінічні дані можуть завищити цей стан, і МРТ має вирішальне значення для виключення інших подібних станів, що дозволяє точне управління та терапевтичне планування. Після встановлення діагнозу можна досягти хорошої реакції на стероїдну терапію.

Рис. 25

Синдром Толози-Ханта. Mxi T1-зважений післягадолінієвий осьовий образ ( a та збільшення b ) показує посилення запальної інфільтрації на лівій орбітальній верхівці, що поширюється на кавернозний синус (порожні стрілки)

Параліч Белла

Параліч Белла (ідіопатичний лицьовий параліч) є найпоширенішою причиною односторонньої невропатії периферичного нерва. Клінічний вигляд мінливий, з дисгеузією, соскоподібними болями, порушенням слиновиділення та сльозотечею. Герпес-Simplex-Вірус реактивация здається найбільш імовірною етіології. Прогноз часто хороший, і лікування базується на терапії кортикостероїдами, часто з додаванням ацикловіру. Типовий параліч Белла не вимагає візуальних досліджень. Однак МРТ може бути корисним для виключення інших уражень, що викликають атиповий параліч Белла (параліч поступового початку, невдача з поліпшенням з часом) або рецидивуючий параліч. На МРТ лицьовий нерв демонструє посилене посилення на постконтрастних послідовностях, які можуть включати один або більше сегментів, без вузлуватості (рис.  26). Підвищення дистального внутрішньометального та лабіринтного сегментів є типовим. У T2-зважених послідовностях нерв може бути гіперінтенсивним. У разі нерегулярного або вузлового посилення слід оцінити інші причини патології (наприклад, периневральне поширення пухлини). Двосторонній параліч Белла незвичний, часто асоціюється з ВІЛ або іншими системними патологіями.

Рис. 26

Параліч Белла. MRI T1-зважений до- ( а ) та постгадоліній ( b ), корональні зображення; T1-зважене післяконтрастне осьове зображення ( c ). В а , б відзначте набряк та розширення лівого лицьового нерва (пунктирні кола); в с , посилення навколо генікулярного ганглія (стрілка)

Вестибулярний неврит і лабіринтит

Вестибулярний неврит представляє собою односторонню гостру вертиго без втрати слуху. Також пов’язані нудота і блювота. Це вражає молодих та середніх людей без сексуальної переваги. Етіологія різна. Повідомлялося про вірусні, бактеріальні та найпростіші інфекції, але також описані алергічні та аутоімунні причини. Запалення вестибулярного нерва може ускладнюватися демієлінізацією, втратою функції, не завжди оборотною. МРТ показує гіперінтенсивність цистернального тракту вестибулярного нерва на T2-зваженій та послідовності FLAIR з посиленням на постгадолінієвих зображеннях (рис.  27). Гострий лабіринтит схожий на вестибулярний неврит із супутнім зниженням слуху та шум у вухах.

Рис. 27

Мал. 28

Туберкульоз (ТБК). MX-T1-зважений післягадолінієвий осьовий образ демонструє патологічно посилюючу тканину, що включає основну цистерну та вентральну поверхню стовбура мозку (зірочки), з лептоменінгеальним посиленням двостороннього трійчастого ( а , кола), лицьового та вестибулокохлеарного нервів ( b , пунктирними колами)

Травма

Випадкові або ятрогенні травми, що спричиняють набряк, гематому або порушення волокон, можуть призвести до порушення нервів. Тяга, розтягнення, забивання та перетяжка волокон є типовими механізмами травмування. КТ з високою роздільною здатністю - це вибір вибору зображень для виявлення переломів основи черепа та ураження форамінального отвору. МРТ може бути корисним для демонстрації внутрішньоневрального набряку або крововиливу, особливо на T2 *-зважених послідовностях. Нюховий нерв може бути залучений до закритої травми базальної лобової частки, з або без асоціації перелому криптовалютної пластинки (рис.  29). Оптичні та окорухові нерви можуть бути порушені при переломах орбітального та зорового каналів. Про ураження відрослого нерва повідомляється при переломі клівуса і пітчастої верхівки. Травми лицьового нерва пов'язані з переломами скроневої кістки, які класифікуються як поперечні або поздовжні, залежно від їх зв’язку з довгою віссю пірчастої скроневої кістки. Вони трапляються у 7% переломів скроневої кістки з прихильністю до області гангліона генікулата та стиломастоїдного каналу з набряком, гематомою або частковою / повною трансекцією нерва. Ятрогенні травми можуть ускладнити різноманітні хірургічні процедури. Параліч лицьового нерва може супроводжуватися скроневою кістковою та привушною хірургією, тоді як нижні черепні нерви можуть бути залучені під час розсічення шиї; зокрема, рецидивуючий гортанний нерв може бути травмований під час операцій на щитовидці та паращитовидної залозі.

Рис. 29

Перелом криптовалютної пластини. КТ коронального зображення показує множинні переломи основи черепа. Зокрема, зверніть увагу на перелом кривошипної пластини (наконечники стріл)

Судинни

Нейроваскулярна компресія

Синдроми нервово-судинної компресії зумовлені судинними структурами (зазвичай артеріями), які безпосередньо контактують з цистернальним сегментом черепного нерва (рис.  30). Зазвичай перехідна зона між центральним та периферичним мієліном є найбільш вразливою областю нерва. Клінічний вигляд мінливий і включає тригемінальну та глософарингеальну невралгію, вестибулярний пароксизм та геміфаціальний спазм. Однак компресію нервово-судинної системи слід оцінювати лише за наявності специфічних клінічних особливостей. Також негеморагічні аневризми можуть бути пов'язані з нервовою дисфункцією, наприклад, у випадку втрати зору через здавлення II нерва або хіазу зора проксимальною внутрішньою сонною артерією та паралічем III, IV або VI черепних нервів, що є вторинною до внутрішньокавернозної аневризми. Візуалізація може бути корисною для виявлення зміщення та здавлення нерва надмірними артеріями. Послідовності в стаціонарному стані та відповідні зображення часу з польоту (TOF) або 3D-T1-зважені гадолінієм зображення, дуже корисні для діагностики та передопераційної оцінки.

Рис. 30

Рис. 31

Синдром Валленберга. Пацієнт із втратою чутливості зліва, атаксиєю ходи, нудотою та вертиго. MRI DWI (b1000) зображення демонструє область дифузії, обмежену в довгастому мозковому відділі лівого спина, що свідчить про недавнє ішемічне ураження (пунктирне коло)

Рис.32

Ішемія трохлеарного ядра. Хворий на диплопію. MRI DWI (b1000) зображення показує обмеження дифузії в лівому задньому середньому мозку, відповідно до ядра трохлеарного ядра, що свідчить про недавнє ішемічне ураження (пунктирне коло)

Крововилив

Поверхневий сидероз

Поверхневий сидероз - рідкісний патологічний стан, який виникає внаслідок хронічного відкладення гемосидерину в субпіальних шарах головного та спинного мозку. Класично він є двостороннім і може бути типовим для тріади: атаксия, сенсоневральна втрата слуху та мієлопатія. Інші клінічні презентації включають дизартрію, ністагм, мієлопатію, дисфункцію сечового міхура, сенсорні та пірамідні ознаки. Відкладення гемосидерину має перевагу для верхньої вербельної мозолі, мозочкової листя, лобової частки, скроневої кори, стовбура мозку, спинного мозку, нервових корінців та черепного нерва, головним чином VIII. Рідко в літературі повідомляється про позаокулярні пальцеві нерви, зорову та тригемінальну невропатію. МРТ корисна для виявлення відкладення гемосидерину на основі магнітної чутливості (рис.  33).

Рис.33

Поверхневий сидероз. MRI T2 * - зважене осьове зображення демонструє відкладення гемосидерину по ходу окорухових нервів (стрілки). Масивне відкладення гемосидерину також видно на мозочковій листі (зірочка)

Висновок

Дисфункції черепного нерва можуть бути наслідком патологічних процесів самого черепного нерва або пов'язаних з пухлинними станами, запаленнями, інфекційними процесами або травмами. Нейрорадіологи відіграють фундаментальну роль у діагностиці. Знання анатомії кожного нерва мають вирішальне значення для виявлення місця патологічних змін. Крім того, необхідно знати найбільш часті патології черепних нервів та їх типові візуальні особливості.

Патології черепних нервів